ТІЛЕСНО-ОРІЄНТОВАНІ СОЦІАЛЬНІ ПРАКТИКИ ЯК РЕСУРС ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ ОСОБИСТОСТІ

У сучасному суспільстві ефективність, продуктивність та контроль стають домінуючими цінностями, що призводить до поступової втрати здатності особистості до відновлення та проживання власного досвіду.

Виникає питання, чи може діяльність, яка не має прямої утилітарної цінності, виступати більш ефективним ресурсом підтримки ментального здоров’я, ніж традиційні раціональні стратегії саморегуляції? Це питання особливо набуває актуальності в умовах хронічного стресу та високої професійної відповідальності.

Одним із таких ресурсів можуть виступати тілесно-орієнтовані соціальні практики, зокрема аргентинське танго, яке поєднує рух, емоційний контакт та міжособистісну взаємодію. На відміну від індивідуальних форм відновлення, танго створює простір одночасної тілесної, емоційної та соціальної включеності.

Емпіричні спостереження демонструють [1], що танго виконує функцію психологічного переключення між ролями. Зокрема, у випадку осіб із високим рівнем професійного навантаження, характерною є постійна ідентифікація з управлінською роллю, що ускладнює процес відновлення. Танго створює умови для тимчасового виходу за межі соціального статусу, що сприяє переживанню аутентичності.

У своїй роботі автори розглядають, як участь у танго дозволяє тимчасово «зняти» професійну роль керівника, що, своєю чергою, супроводжується відчуттям внутрішнього розслаблення та зниження напруги. Водночас було встановлено, що після актуалізації інформації про високий професійний статус учасника характер взаємодії може змінюватися — з’являються елементи соціальної дистанції. Це підкреслює значущість безстатусного середовища як чинника формування якісного психологічного контакту [4].

Важливим аспектом є досвід зміни ролі — перехід із позиції експертності до позиції навчання. Така ситуація активізує внутрішню мотивацію, сприяє розвитку гнучкості мислення та відновлює інтерес до процесу діяльності.

Танго також виступає простором формування специфічного соціального середовища. Контакт між учасниками базується на спільному досвіді, а не на соціальному статусі, що сприяє зниженню бар’єрів у спілкуванні та формуванню довіри.

Також, відзначається, що у процесі танцювальної практики відбувається встановлення контактів із представниками різних професійних груп (лікарі, викладачі, митці і так далі), взаємодія з якими у звичайних соціальних умовах є малоймовірною. Наявність спільного інтересу створює підґрунтя для формування довіри, яка в подальшому трансформується у взаємну підтримку та обмін досвідом, зокрема й у професійній сфері.

Особливу роль відіграє гендерний аспект взаємодії. У сучасному ритмі життя спостерігається дефіцит живого емоційного контакту, зокрема між представниками різних статей. Танго створює безпечний простір для переживання емоційної включеності, флірту та відчуття особистісної значущості, що сприяє підвищенню самооцінки та формуванню позитивного емоційного стану [2].

З точки зору психоемоційної регуляції, танго виконує функцію ресурсної перезагрузки. Зміна діяльності (робота — танго — робота) дозволяє відновити енергетичний баланс, знизити рівень напруги та запобігти розвитку емоційного вигорання.

Таким чином, аргентинське танго може розглядатися як комплексний ресурс психологічного благополуччя, що інтегрує тілесний, емоційний та соціальний рівні функціонування особистості. Його ефективність пов’язана з можливістю виходу за межі жорстко фіксованих соціальних ролей, відновленням аутентичності та формуванням підтримуючого соціального середовища.

Перспективи подальших досліджень полягають у кількісному аналізі впливу танцювальних практик на рівень стресу, вигорання та суб’єктивного благополуччя.

Джерела та література

1. Koch SC, Riege RFF, Tisborn K, Biondo J, Martin L and Beelmann A Effects of Dance Movement Therapy and Dance on Health-Related Psychological Outcomes. A Meta-Analysis Update. Frontiers in Psychology. 2019. №10. 806. doi: 10.3389/fpsyg.2019.01806
2. Karkou V, Aithal S, Zubala A and Meekums B () Effectiveness of Dance Movement Therapy in the Treatment of Adults With Depression: A Systematic Review With Meta-Analyses. Front. Psychol. 2019. №10. 936. doi: 10.3389/fpsyg.2019.00936
3. Plakhotniuk O. The quintessence of social dancing. Dance Studios: a collection of scientific works. 2018. № 1. С. 28–37.
4. Романюха М.В. Вербальний простір комунікації в субкультурі аргентинського танго. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного факультету. Сер. Філологія. 2017. Т. 2. № 31. С.170–173.
5. The Oxford handbook of dance and wellbeing / ed. S.C. Koch, S. Fuchs, M. Summa, C. Müller. Oxford: Oxford University Press, 2017.
6. Savigliano M.E. In search of the meaning of tango. Boulder: Westview Press, 1995.