ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ТРАВМАТИЧНОГО ДОСВІДУ ТА ДЕВІАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ В УМОВАХ СОЦІАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ВИСОКОГО РИЗИКУ

Взаємозв’язок травматичного досвіду та девіацій особистості в умовах соціального середовища високого ризику зумовлена низкою соціально-психологічних чинників сучасного суспільства. У сучасних умовах значна кількість дітей і молоді зазнає впливу травматичних подій (військові дії, соціальна нестабільність тощо), що істотно впливає на процес їх соціалізації та формування особистості. Також, проблема девіантної поведінки залишається однією з найбільш актуальних у психологічній науці, оскільки вона пов’язана з порушенням соціальних норм, дезадаптацією особистості та загрозою для стабільності суспільства. Особливо гостро ця проблема проявляється в умовах соціального середовища високого ризику, де поєднуються несприятливі соціально-економічні, культурні та психологічні фактори, що підсилюють негативний вплив травматичного досвіду на особистість. Соціальні трансформації, нестабільність, військові дії, економічні труднощі та інші кризові явища зумовлюють зростання кількості осіб, які переживають психотравмуючі події. Дослідження свідчать, що вплив стресових і травматичних ситуацій істотно змінює психічні процеси та поведінку особистості, зокрема сприяє виникненню дезадаптивних форм реагування. Водночас сучасні дослідження підкреслюють, що формування девіацій зумовлюється комплексом чинників – психологічних, соціальних та середовища, серед яких важливу роль відіграє пережитий травматичний досвід [2].   У таких умовах значно посилюється вплив негативних чинників на особистість, що може призводити до закріплення девіантних моделей поведінки та ускладнення процесів соціалізації. Центральним компонентом цього процесу є вплив травматичного досвіду на емоційно-особистісну сферу індивіда, що проявляється у порушенні механізмів саморегуляції, зниженні психологічної стійкості та формуванні неадаптивних способів реагування [1]. У результаті девіантна поведінка може виступати як своєрідний механізм психологічного захисту або адаптації до несприятливих життєвих обставин. Незважаючи на значну кількість досліджень, присвячених окремим аспектам травматичного досвіду та девіантної поведінки, питання їх взаємозв’язку в умовах підвищеного соціального ризику залишається недостатньо системно вивченим і потребує подальшого наукового аналізу. Проблема взаємозв’язку травматичного досвіду та девіацій особистості є однією з ключових у сучасній психологічній науці. Травматичний досвід розглядається як сукупність подій або обставин, що перевищують адаптаційні можливості особистості та призводять до порушення її психічної рівноваги. Такі події можуть включати насильство, втрату близьких, військові дії, хронічний стрес або перебування в умовах соціальної нестабільності. Як свідчать наукові дослідження, травматичний досвід здатний викликати стійкі зміни в емоційній, когнітивній та поведінковій сферах, що проявляється у вигляді тривожності, агресивності, імпульсивності та порушень саморегуляції [3]. У контексті даної проблематики важливим є розуміння девіантної поведінки як системи вчинків, що не відповідають соціальним нормам і очікуванням суспільства. Девіації можуть проявлятися у різних формах: агресивній, адиктивній, делінквентній або аутоагресивній поведінці. Центральним у дослідженні є аналіз психологічних механізмів, через які травматичний досвід впливає на формування девіантної поведінки.  Додатково встановлено, що симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР), зокрема гіперактивація та негативні когнітивні зміни, прямо пов’язані з агресивною поведінкою. Іншим важливим механізмом є формування дезадаптивних копінг-стратегій, коли індивід використовує неефективні способи подолання стресу, зокрема уникнення, заперечення або агресивну поведінку. Ще одним важливим механізмом є когнітивні спотворення та порушення соціального сприйняття. Травматизовані діти можуть інтерпретувати нейтральні стимули як загрозливі, що призводить до агресивних реакцій. Порушення процесів «менталізації» (розуміння намірів інших людей) також сприяє формуванню конфліктної та девіантної поведінки. У результаті дослідження було проаналізовано взаємозв’язок травматичного досвіду та девіацій особистості в умовах соціального середовища високого ризику. Встановлено, що травматичний досвід суттєво впливає на емоційну, когнітивну та поведінкову сфери, підвищуючи ймовірність формування девіантних форм поведінки. З’ясовано, що девіантна поведінка має багатофакторний характер і формується під впливом індивідуально-психологічних, сімейних і соціальних чинників, які посилюються в умовах несприятливого середовища. Визначено основні психологічні механізми цього процесу, зокрема порушення емоційної регуляції, дезадаптивні копінг-стратегії, когнітивні спотворення та соціальне научіння. Вважаємо, що наявність захисних факторів, таких як соціальна підтримка, позитивні взаємини та розвиток емоційної компетентності, може знижувати негативний вплив травматичного досвіду та сприяти адаптації особистості.

Джерела та література:

1. Бурлака О. В., Золотарьова О. А., Стеблюк В. В. Професійно-соціальний стрес та стрес-індуковані розлади. Одеса: Сталкер, 174 с.
2. Іванова О. М., Петренко М. В. Девіантна поведінка та сімейне виховання. Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти. Харків. Вип. 25 (29). С. 211-218.
3. Лукашенко М. Травматичний досвід військових дій як чинник девіантної поведінки. Юридична психологія. 2019. Т. 24, № 1. С. 32–38.