ЗЛОЧИНИ КАНІБАЛІЗМУ ПІД ЧАС ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ: ІСТОРИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Голодомор в Україні у 1932–1933 роках є особливо тяжким злочином геноциду, який згідно з доктриною міжнародного права називають «злочином злочинів». Жорстокість Голодомору полягає в тому, що голод не був наслідком стихійного лиха або неврожаю, він став результатом цілеспрямованої репресивної політики тоталітарного комуністичного режиму.  Шляхом насильницького вилучення усіх продуктів харчування, репресій, блокади сіл і цілих районів, для частини українців було створено умови несумісні із життям [4].

Певні обставини (відсутність вільного доступу до демографічної інформації, заборона фіксувати реальну кількість смертей та записувати причину смерті як «голод») ускладнили підрахунки точного числа жертв Голодомору. Відповідно до експертних оцінок за 17 місяців Голодомору загинуло від 4 до 7 млн українців. Згідно з науковими даними, навесні 1933 року в Україні помирало майже 25 тисяч людей щодня, 1 тисяча людей щогодини і 17 людей щохвилини. Більшість загиблих від голоду – діти [1, с. 32; 3].

Питання Голодомору 1932–1933 років в Україні є предметом ґрунтовних досліджень багатьох українських (Горностай П., Горбунова В., Засєкіна Л., Климчук В., Маслюк А., Наумець. І., Ушинський О. та ін.) та зарубіжних (Джеймс М., Клайман Р., Конквест Р., Снайдер Т. та ін.) вчених.

Водночас, починаючи з 2023 року вчені отримали додаткову можливість збагатити наукові знання про Голодомор і його наслідки для українського народу через відкритий доступ до нових даних. У результаті співпраці Міністерства внутрішніх справ України та Національного музею Голодомору-геноциду у період з 2020 по 2023 рік було оцифровано 1022-і архівні кримінальні справи, які документують випадки канібалізму серед населення під час голоду в 1932-1933 роках. Архівні справи знаходяться в Галузевому державному архіві МВС України у фонді № 32 «Кримінальні справи судових та позасудових органів». Унікальні документи були засекречені комуністичним режимом і тривалий  час зберігалися в Галузевому державному архіві МВС під грифом «цілком таємно» [5; 6; 7, с. 7]. 

Відкриті архівні матеріали мають величезну наукову цінність для вчених з різних галузей знань, висвітлюють масштаби злочинів та сприяють формуванню більш ширших науково обґрунтованих висновків про причини та наслідки Голодомору в Україні.

Прояв канібалізму є надзвичайно складним, патологічним та багатогранним явищем, що характеризується поєднанням глибоких психічних порушень, соціальних факторів, ритуальних переконань або екстремальних умов виживання.

Канібалізм як патологічна сексуальна та емоційна девіація полягає у вживанні плоті задля отримання екстремального задоволення, відчуття влади над іншою людиною. Як розлад психіки канібалізм пов’язаний з шизофренією, психозами та іншими патологічними станами. Як ритуальне споживання або похоронна традиція він передбачає поїдання членів власного племені, як спосіб «повернути» енергію померлого. В екстремальних умовах канібалізм може стати крайнім засобом виживання, коли базовий інстинкт самозбереження переважає над соціальними та моральними нормами [2; 7].   

Людоїдство в Україні не було спричинене ритуальними переконаннями, не було воно і спадковим явищем, оскільки завершилось із закінченням голоду. Водночас, період поширення злочинів канібалізму припадає на пікові моменти найсильнішого поширення голоду, що дозволяє розглядати його унікальним маркером для виявлення районів з катастрофічними наслідками Голодомору. Отже, канібалізм в 1932-1933 рр. був крайнім проявом боротьби за життя, результатом екстремальних, штучно створених тоталітарним режимом, умов виживання людей, які зумовили порушення психічного здоров’я.   

У матеріалах архівних справ процес організації штучного голоду, через який люди були доведені до канібалізму, не документується. Тодішні слідчі не фіксували психічний стан засуджених, психіатричні експертизи майже не проводились. Отже, попри зростання наукового інтересу до психологічних наслідків Голодомору [3; 8], малодосліджуваною та надзвичайно актуальною залишається проблема вивчення психологічних особливостей скоєння злочинів канібалізму під час Голодомору та здійснення психологічної оцінки розсекречених архівних матеріалів.

Джерела та література

1. Василенко, Володимир Голодомор 1932-1933 років в Україні як злочин геноциду: правова оцінка [Текст] / В. Василенко ; Український ін-т національної пам'яті. - К. : Видавництво ім. Олени Теліги, 2009. - 48 с.
2. Василь Марочко, «Канібалізм», «Трупоїдство», Енциклопедія Голодомору 1932–1933 років в Україні. (Дрогобич: Коло, 2018), 171, 246–249.
3. ГорбуноваВ., Климчук В. (2020). Психологічні наслідки Голодомору в Україні. East/West: Journal of Ukrainian Studies, 7(2), 33–70. https://doi.org/10.21226/ewjus609  
4. Карби найстрашнішої трагедії. Голодомор 1932-1933 рр. Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Олеся Гончара [Офіційний сайт]. URL: https://biblio.lib.kherson.ua/karbi-naystrashnish.htm  (дата звернення: 16.04.2026).
5. Міністерство внутрішніх справ України [Офіційний сайт]. URL:https://mvs.gov.ua/golodomor-1932-1933 (дата звернення: 16.04.2026).
6. Національний музей Голодомору-геноциду [Офіційний сайт]. URL: https://mvs.gov.ua/news/spravi-pro-kanibalizm-u-1932-1933-rokax-dovedena-golodom-do-zbozevolinnia-33-ricna-zinka-vbila-ta-zyila-svoiu-ditinu (дата звернення: 16.04.2026).
7. Непомящих В. (2023) Наслідки голодомору 1932–1933 років для сучасної України. Наука і правоохорона, 3(61), 7-16. https://doi.org/10.36486/np.2023.3(61).1
8. Zasiekina, L., & Zasiekin, S. (2020). Verbal emotional disclosure of moral injury in Holodomor survivors. Psycholinguistics, 28(1), 41–https://doi.org/10.31470/2309-1797-2020-28-1-41-58