КОГНІТИВНІ УПЕРЕДЖЕННЯ В КОНТЕКСТІ ЖИТТЄВОГО СЦЕНАРІЮ ОСОБИСТОСТІ

Період війни, інформаційне перенасичення, швидкий технологічний прогрес, екологічні зміни впливають на ментальне здоров’я особистості. Виникають стрес, втома, потреба у постійному вирішенні надскладних задач, що призводить до вичерпування когнітивного ресурсу та порушення його функцій: переробки інформації, прийнятті рішень, адаптивності. Щоб зекономити енергію та час, мозок використовує попередній досвід, ментальні скорочення (евристики), ігноруючи частину інформації, як результат виникають когнітивні упередження. Попри збереження когнітивного ресурсу, вони несуть певну небезпеку, особливо при прийнятті важливих рішень та є інструментом для маніпуляцій і поширення ІПСО. Виникає потреба в механізмах когнітивного контролю. Важливо навчитися усвідомлювати упередження, уповільнювати мислення, знижувати емоційну напругу. Розвинене критичне мислення дозволить фіксувати події більш чітко, не «домальовуючи» зайвого чи протилежного [3, с. 17].

Метою роботи передбачено обґрунтувати концепт когнітивних упереджень з позиції життєвого сценарію особистості.

Відомо, що вперше поняття когнітивні упередження в науку ввели психологи Амос Тверські та Деніел Канеман у 1970-х роках, використовуючи цей термін для опису систематичних (невипадкових) відхилень у мисленні, які призводять до неправильної інтерпретації інформації та нелогічних висновків.

Встановлено, що у галузі когнітивної психології значний внесок у вивчення когнітивних упереджень зробили А. Бек, А. Елліс, У. Найссер, Р. Чалдіні та інші, дослідивши понад сотню спотворень мислення. Досліджено, що когнітивні упередження, будучи підсвідомими «пастками» мислення, змушують особистість приймати ірраціональні та неефективні рішення, сприймати світ суб’єктивно, ігноруючи реальність та притаманні усім, хоча відрізняються інтенсивністю і частотою проявів.

Проаналізувавши погляди А. Адлера, який стверджував, що кожна дитина до п’ятирічного віку формує власний когнітивний план;  автора транзакційного аналізу Е. Берна про типи життєвих сценаріїв особистості було виявлено зв’язок між життєвим сценарієм особистості та когнітивними упередженнями. Особливу увагу приділено негативним життєвим сценаріям (за К. Штайнером), що передаються з покоління в покоління, обмежуючи особистість стереотипними ролями: сценарії, що пов’язані з гендерними ролями; «без розуму»; «без любові»; «без радості». Таке слідування стереотипам призводить до спрощення мислення (стереотипне мислення), що часто є упередженим. Тому особистість підлаштовує нову інформацію під старі правила, що обмежує її потенціал та заважає об’єктивності.

Встановлено, що ключова роль у формуванні життєвого сценарію та когнітивних спотворень належить батьківським посланням: дозволам та заборонам. Вони є підґрунтям для автоматичної обробки інформації та забезпечують прийняття ранніх дитячих рішень для досягнення цілей та подолання почуття неповноцінності. У підлітковому віці відбувається апробація життєвого сценарію та посилення стереотипного мислення, що породжує різке зростання кількості та частоти ментальних скорочень. В дорослому віці реалізується базовий життєвий сценарій, ранні рішення стають фундаментальними шаблонами інтерпретації інформації, сприйняття світу та перебувають на підсвідомому рівні.

Будучи підсвідомими, когнітивні упередження можна перевести на свідомий рівень. Важливо вчасно здійснити когнітивну реконструктизацію. А. Елліс трактує, що когнітивна реконструктизація – це психічний процес, спрямований на усвідомлення, критичну переоцінку та трансформацію дезадаптивних або ірраціональних переконань, установок, думок, які негативно впливають на емоційний стан, поведінку та загальне психічне здоров’я особистості [1].

Отже, зроблено висновок, що когнітивні упередження як підсвідомі шаблони є стратегією виживання, що економлять когнітивний ресурс та формуються внаслідок ранніх дитячих рішень, що є першими спробами структурувати світ. У подальшому формуванні особистості вони закріплюються через ігрову діяльність та досвід. Попри те, що когнітивні упередження мають адаптивний характер, допомагають швидко реагувати, підтримують самооцінку, вони знижують об’єктивність та якість прийняття рішень, є системними помилками, що не дозволяють особистості об’єктивно сприймати світ.

Встановлено, що у сучасному світі спостерігаються тенденції до спрощення мислення (ментальні скорочення), гіперболізації (наростання тривоги та паніки), створення хибних дилем (дихотомічне мислення). Тому, існує потреба у інформаційно-просвітницькій роботі з батьками та педагогами щодо ролі послань у формуванні життєвого сценарію та когнітивній реконструктизації, починаючи з молодшого шкільного віку.

Джерела та література

1. Еліс А. Як зберегти емоційне здоров’я за будь-яких обставин. Київ : Сварог, 2023. 284 с.
2. Логвіна О., Данчук Ю. (2022). Історія психології: навчальний посібник. Уклад. О.А. Логвіна, Ю.П. Данчук. 2-ге вид. доп. (електронний посібник). Кам’янець-Подільський : Видавець Ковальчук О.В., 108.
3. Починкова М. М., Бадер С. О. Критичне мислення як засіб подолання когнітивних викривлень особистості. Інноваційна педагогіка. 2023. № 63. Том 2. С. 14–21. URL: http://www.innovpedagogy.od.ua/ archives/2023/63/part_2/2.pdf
4. Цьомик Х. Роль когнітивної реструктуризації у розвитку саногенного мислення та підтриманні психічного здоров’я особистості. Вісник Львівського університету. Серія психологічні науки. 2025. Випуск 24. С. 226–232
5. Яворська-Вєтрова І.В. Когнітивні аспекти ресурсності особистості. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Психологія. 2025. № 5. Том 36 (75). С. 12-18. URL: https://doi.org/10.32782/2709-3093/2025.5/03