Одним з найбільш деструктивних факторів для суспільного здоров’я залишається проблема адиктивної (залежної) поведінки. Поширеність хімічних та поведінкових адикцій потребує впровадження методів із доведеною ефективністю. Завдяки своїй структурованості, короткостроковості та орієнтації на конкретний результат, когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) визнана одним із стандартів у роботі з адикціями. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю систематизації практичного інструментарію КПТ, який дозволяє не лише зупинити, усунути або полегшити симптоми залежності, а й трансформувати глибинні когнітивні схеми, що підтримують адиктивний цикл. У контексті зростання стресогенних факторів та доступності психоактивних речовин, розробка та адаптація чітких протоколів втручання стає критично важливою для підвищення відсотка тривалої ремісії.
В класичній моделі когнітивної терапії адикцій виокремлюються певні зони психологічної вразливості. Вони одночасно діють і як фактори ризику формування і як фактори підтримки залежностей: тригерні фактори (специфічне середовище, емоційна нестабільність); глибинні когнітивні спотворення, які стосуються самосприйняття та приписування адиктивним агентам особливих властивостей; провокативні автоматичні думки, які стимулюють емоційне напруження та готовність до дії; раціоналізація вживання; адиктивні поведінкові патерни; катастрофізація зриву (негативне психологічне сприйняття одиничного епізоду рецидиву запускає новий цикл залежностей) тощо (Beck, Wright, Newman, & Liese, 1993).
У концепції адиктивної поведінки звернення до адиктивного агента розглядається як спроба уникнути дискомфорту. Профілактика рецидивів залежної поведінки на основі усвідомленості (Mindfulness-Based Relapse Prevention for Addictive Behaviors, MBRP) пропонує не боротися з болем, а створювати простір для нього (Bowen, Chawla, Grow, & Marlatt, 2021).
Для зміни парадигми від уникнення до «перебування з» використовується практичний інструмент MBRP: створення паузи в автоматичному процесі реакції на тригер. Деконструкція автоматичних реакцій ідеально описує механізм когнітивної реструктуризації: аналізується неоднозначний стимул і помічається, яким чином власна інтерпретація запускає каскад емоцій (тривогу, роздратування тощо) та спонукань (ізоляцію, агресію тощо). Реакція це не факт, а лише інтерпретація, яку можна змінити через усвідомленість. Для роботи з імпульсивністю в методі MBRP використовується протокол «Серфінг потягу», в якому потяг порівнюється з океанською хвилею, яка має пік і природний спад. Адиктами помилково вважається, що інтенсивність потягу буде зростати нескінченно, доки не відбудеться вживання психоактивної речовини, їжі, інтернет-контенту тощо (Bowen, Chawla, Grow, & Marlatt, 2021).
Одним з ефективних інструментів КПТ для роботи з адикціями є терапія прийняття та зобов’язання. Це сучасний підхід, який базується на теорії реляційних фреймів і спрямований на розвиток психологічної гнучкості. Теорія реляційних фреймів представляє функціонально-аналітичний підхід до розуміння людської мови та пізнання (Roche, Barnes-Holmes, Barnes-Holmes et al., 2002). У відповідності до цієї теорії, мовленнєва діяльність розглядається як активний процес встановлення зв’язків між стимулами, що стає можливим завдяки тривалій соціальній історії підкріплення. Головною цінністю теорії є пояснення здатності людини до похідного реагування, тобто здатності розуміти та створювати нові сенси без прямого досвіду, що є основою людської креативності та складного соціального пізнання. Через механізм трансформації функцій вербальні символи (слова) набувають реальної психологічної сили, здатної викликати емоції так само ефективно, як і реальні фізичні події. Теорія реляційних фреймів доводить, що навіть найскладніші інтелектуальні структури та прагнення до логічної послідовності (когерентності) є продуктом соціальної взаємодії та вимог вербальної спільноти (Roche, Barnes-Holmes, Barnes-Holmes et al., 2002).
На відміну від традиційних методів КПТ, терапія прийняття та зобов’язання навчає приймати складні думки та емоції, а не намагатися їх змінити чи усунути. Основними механізмами терапії є когнітивне розділення, усвідомленість та контакт із теперішнім моментом. Особлива увага приділяється проясненню особистих цінностей, які стають орієнтиром для здійснення конкретних життєвих кроків (Anusuya & Gayatridevi, 2025).
Отже, теорія реляційних фреймів забезпечує наукове розуміння того, як мовні механізми та когнітивне «злиття» з деструктивними думками підтримують залежну поведінку. На цій базі терапія прийняття та відповідальності пропонує практичний перехід від спроб контролювати чи пригнічувати потяг до розвитку психологічної гнучкості та дій, що ґрунтуються на особистих цінностях. Доповнення цього процесу практиками усвідомленості (MBRP) дозволяє адиктам вчасно розпізнавати тригери та виходити з режиму автоматичного реагування, що значно знижує ризик рецидивів.
Джерела та література:
- 1. Beck, A. T., Wright, F. D., Newman, C. F., & Liese, B. S. (1993). Cognitive therapy of substance abuse. The Guilford Press.
- Bowen, S., Chawla, N., Grow, J., & Marlatt, G. A. (2021). Mindfulness-based relapse prevention for addictive behaviors: A clinician's guide(2nd ed.). The Guilford Press.
- Anusuya, S. P., & Gayatridevi, S. (2025). Acceptance and commitment therapy and psychological well-being: A narrative review. Cureus, 17(1), Article e77705. https://doi.org/10.7759/cureus.77705
inforum.in.ua@ukr.net