Актуальність проблеми. Протягом життя людина стикається з великою кількістю викликів, які можуть істотно знижувати якість її функціонування. Проте сучасне українське сьогодення, зумовлене війною, як ніколи актуалізую проблему збереження та відновлення психічного здоров’я не лише окремої особистості, а й цілої нації. Для цивільного населення відповідне питання зумовлене наявністю постійної загрози життю, яку несуть щоденні ракетні обстріли мирних міст, що змушують стресувати, та повідомлення щодо ситуації на фронті, адже практично немає такої родини, в якій би родичі не захищали нашу країну на передовій. Тому, життєдіяльність в умовах війни, потребує не лише відновлення фізичних сил, а й знання власних психологічних ресурсів, які сприятимуть покращенню самопочуття особистості, її активності, зростанню адаптаційного потенціалу та загалом підвищенню рівня психічного здоров’я людини.
Мета дослідження полягає у теоретичному аналізі в психологічній літературі проблеми психологічних ресурсів як важливої складової психічного здоров’я особистості.
Виклад основного матеріалу. В психології проблема психологічних ресурсів пов’язують із поняттями адаптації, життєстійкості, резильєнтності та інших [2, 6, 7]. Сама дефініція «ресурси» застосовуються для позначення джерел регулювання життєдіяльності особистості, котрі дозволяють людини зберігати психологічну стійкість та відновлюватись в результати виснаження чи травматизації [3]. У вітчизняній науці психологічні ресурси вивчалися дослідниками переважно у зв’язку з життєдіяльністю особистості в умовах пандемії COVID-19 [2, 6, 8] та в умовах повномасштабного вторгнення [1, 3].
S. Hobfoll, зосереджуючи увагу на вивченні відповідної проблематики, вказує, що психологічні ресурси мають системну організацію й характеризуються тенденцією до накопичення чи поповнення або виснаження. Науковець класифікує їх за наступними параметрами: відповідно до індивідууму, за структурою та за значення для виживання. У своїй ресурсній теорії S. Hobfoll зауважує, що задля формування стресостійкості як особистісної характеристики, людина повинна мати заздалегідь досвід взаємодії зі стрес-факторами, в результаті чого вона формує уявлення про власні сильні та слабкі сторони, способи їх вдосконалення та розвитку. Відповідно втрата чи зниження рівня ресурсності особистості негативно впливає не лише на фізичний стан людини, а й знижує рівень її життя, призводить до фіксації на переживанні негативних емоцій та станів [9].
Оскільки адаптація розглядається в широкому контексті: від пристосування на біологічному рівні до психологічного та соціального рівнів, кожному з них відповідають ресурси, що визначаються системністю та динамічністю взаємодії [3]. Виокремлюють ресурси: особистісні (внутрішні), до яких належать психологічні ресурси стійкості, саморегуляції, мотиваційні та інструментальні ресурси; зовнішні ресурси, що представлені соціальною підтримкою, навколишнім середовищем тощо [2, 6]. Причому ресурси стійкості та саморегуляції в процесі онтогенезу особистості можна розвивати та корегувати, вони є потужним джерелом відновлення в результати надмірного стресування чи втрат [5].
З. Кіреєва, О. Односталко розглядають в якості важливих психологічних ресурсів особистості оптимізм та резильєнтність. І якщо оптимізм – є джерелом надії, життєвої енергії та стійкості, що впливає на загальний емоційний фон, фізичний та психологічний стан людини, то резильєнтність – визначається як вольовий психічний стан, який дозволяє забезпечувати зв’язність ресурсів в складних життєвих обставинах, сприяє ефективній адаптації та особистісному зростанню людини. В ситуації пандемії COVID-19, дослідницями було емпірично встановлено, що з віком резильєнтність та оптимізм потребують залучення більшої кількості предикторів; і чим більший у людини досвід ефективного подолання стресових ситуацій, відчуття належного стану здоров’я, загальний позитивний емоційний фон, зниження комунікативної активності, реалізація актуальних цілей, за умови її оптимістичного налаштування, тим вищий рівень відновлюваності в умовах невизначеності та надмірного стресування, а отже й вищий рівень психічного здоров’я [2, 5].
Л. Сердюк, О. Чиханцева за результатами емпіричного вивчення психологічних ресурсів життєстійкості особистості зазначають, що розвиток останньої визначається чинниками: когнітивною оцінкою ситуації; прогнозуванням стресових обставин та їх інтерпретацією, як менш загрозливих; подоланням стресових ситуацій; оптимістичним стилем перетворення стресових ситуацій; визначенням особистісних ресурсів та стилем поведінки, що сприяють зміцненню здоров’я [7].
Д. Гошовська, Я. Гошовський, аналізуючи західні підходи у вивченні мілітарної стресостійкості комбатантів, наголошують на важливості підвищення рівня їх психологічної стійкості та актуалізації психологічних ресурсів у збереженні їх психічного здоров’я. А при розробці психологічних програм для відновлення відповідних осіб після виконання бойових та оперативних завдань, робити їх максимально ревіталізаційними (враховували всі відновлювально-захисні та психореабілітаційні потенціали комбатантів) [1].
Висновок. Здійснений теоретичний аналіз поняття психологічних ресурсів в психології засвідчує складність та різноплановість підходів у вивчення відповідної проблематики та окреслює перспективу подальших наукових досліджень, зокрема, в напрямку з’ясування ресурсного потенціалу юнаків під час війни.
Джерела та література
- Гошовська Д., Гошовський Я. Мілітарна стресостійкість комбатантів: сучасні зарубіжні підходи. Особистість і суспільство: методологія та практика сучасної психології : матеріали ХІ Міжнар. наук.-практ. інтернет-конф. (13-17 трав. 2024 р.). Луцьк : ФОП Мажула Ю. М., 2024. С. 37-39. Режим доступу: https://www.inforum.in.ua/conferences/31/121/880
- Кіреєва З.О. Предиктори резильєнтності та оптимізму у осіб різного віку під час проживання пандемії SARS-COV-2. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Психологічні науки. Випуск 1. 2020. С.5-10. DOI:https://doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2022-1-1
- Кіреєва З.О., Швайкін С.А., Балан М.А. Детермінанти й особливості адаптації та психічних ресурсів людини під час повномасштабного вторгнення. Український психологічний журнал. 2023. №1(19). С.60-80. DOI: https://doi.org/10.17721/upj.2023.1(19).4
- Корольчук В. М. Психологія стресостійкості особистості : (дис. докт. психологічних наук). Інститут психології ім. Г. С. Костюка. Київ, 2009. 520 с.
- Односталко О. С., Кіреєва З. О., Бірон Б. В. Психометричний аналіз адаптованої версії Шкали резильєнтності (cd-risc-10). Габітус. No 14. С. 110–117. DOI https://doi.org/10.32843/2663- 5208.2020.14.17
- Особистісні ресурси людини на різних етапах життя. (Колективна монографія). З. О. Кіреєва (Ред.). Одеса: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. 2023. 256 с. Режим доступу: https://clipr.cc/q0CXG
- Сердюк Л.З., Чиханцова О.А. Психологічні ресурси життєстійкості особистості In: In Search of Truth and Humanity in the Age of War : The Proceedings of the International Training & Science Conference (Poland, Leshno, August 21-26, 2022) . WAPP Support Project Association, c. Leshno, Poland,2022. С. 66-74.
- Boreiko Y., & Fedotova T. Covid-19 Pandemic as an Extreme Event: Effects, Reactions, Consequences. European Journal of Transformation Studies, 2021. 9(2), 125-142. Retrieved from https://czasopisma.bg.ug.edu.pl/index.php/journal-transformation/article/view/7092
- Hobfoll S. E. Social and psychological resources and adaptation. Review of General psychology. 2002. Vol. 6. No 4. P. 307–324. https://doi.org/10.1037/1089-2680.6.4.307
inforum.in.ua@ukr.net