Проблема працездатностіє центральною у фізіології і психології праці, оскільки ефективна трудова діяльність може бути забезпечена лише на основі врахування фізіологічних і психологічних закономірностей функціонування людського фактора. Саме завдяки працездатності можлива реалізація знань, умінь і досвіду людини. Працездатність людини є фізіологічною основою продуктивності праці. Окрім того, працездатність може бути тією умовою, що забезпечує успішну соціально-психологічну адаптацію особистості та сприяє її конкурентоздатності на ринку праці.
Існує дуже багато визначень категорії «працездатність». Одні автори ототожнюють працездатність з продуктивністю праці.Інші автори під працездатністю людини розуміють максимальні функціональні можливості її організму для виконання конкретної роботи. В загальному контексті працездатність визначають як здатність людини тривалий час виконувати певну роботу з дотриманням відповідних кількісних і якісних її показників [1].
Особлива увага приділяється розумовій працездатності, яка є провідним показником активного функціонування стану психіки, що відображає основні її властивості: увагу,сприймання, мислення, пам'ять тощо.
Соціально-психологічна адаптація є необхідною умовою функціонування суспільства як єдиного соціального організму, оскільки передбачає включеність особистості в соціальне середовище через набуття статусу, місця в соціальній структурі суспільства.
У ряді підходів соціальна адаптація розглядається у співвідношенні з провідною діяльністю особистості та здатністю особистості вирішувати проблемну ситуацію. Так, соціальну адаптацію визначають як стан взаємовідносин особистості і групи, при якому особистість без тривалих зовнішніх і внутрішніх конфліктів продуктивно виконує свою провідну діяльність, задовольняє свої потреби, в повній мірі йде назустріч тим рольовим очікуванням, які пред'являє до неї еталонна група, переживає стан самоствердження і вільно висловлює свої творчі здібності[2].
Адаптаційні здібності індивіда багато в чому залежать від психологічних особливостей особистості, які визначають можливість адекватної регуляції функціонального стану організму в різних умовах життя і діяльності. Крім того, значущість адаптаційних здібностей підвищує ймовірність нормального функціонування організму і його ефективної діяльності при збільшенні інтенсивності впливу психогенних факторів зовнішнього середовища[3].
Для дослідження процесу працездатності (саме розумової, яка є провідним показником активного функціонування стану психіки, що відображає основні її властивості) як умови соціально-психологічної адаптації особистості були використанінаступні методики: методика «Розумова працездатність» Є.Крєпєліна; опитувальник К. Роджерса та Р. Даймонда «Діагностика соціально-психологічної адаптації».
Для виявлення взаємозв’язку між рівнем розумової працездатності та особливостями соціально-психологічної адаптації підлітків нами було застосовано кореляційний аналіз.
В результаті кореляційного аналізу було отримано позитивний кореляційний зв'язок між показником адаптації та швидкості (продуктивності), що характеризує темп протікання розумової працездатності. Таким чином, особистість, яка має високу автоматизованість інтелектуального досвіду, високий темп розумової працездатності, відсутність стомлюваності уваги, водночас є більш пристосованою до умов соціального середовища, має високу інтеграцію з іншими членами колективу.
Окрім того, встановлений позитивний кореляційний зв'язок показника адаптації та коефіцієнта працездатності, таким чином, можна припустити, що особистість, пристосовується до соціального середовища та має високу інтеграцію з іншими членами колективу, не тільки за рахунок швидкого темпу протікання розумової працездатності, відсутності стомлюваності, але й взагалі, за рахунок високого рівня розумової працездатності, тобто високої активності функціонування стану психіки загалом.
Встановлений негативний зв'язок коефіцієнта працездатності з показником ескапізму, свідчить, що досліджувані, які мають високий рівень розумової працездатності, не бояться труднощів (ні реальних, ні потенціальних), вони ретельно аналізують ситуацію та приймають рішення, не відчуваючи емоційного застрявання на вірогідних наслідках, що перешкоджає ефективному реагуванню. Вони не уникають проблемних ситуацій, відчувають впевненість в можливості вирішення проблеми власними силами. В свою чергу, низький рівень розумової працездатності свідчить про те, що досліджувані відчувають високу невпевненість у власних силах щодо розв’язання проблемної ситуації, вони пасують перед труднощами та ситуаціями, що можуть визвати ускладнення ситуації.
Ще один позитивний взаємозв’язок отриманий між показником інтернальності та показником точності роботи. Отриманий зв'язок свідчить, що особистість, яка має інтернальний локус контролю, відповідно, менш схильна підкорятися впливу інших, чинить опір, коли відчуває, що нею намагаються маніпулювати, краще працює наодинці, ніж під спостереженням, та є більш орієнтованою саме на точність виконання поставленого завдання.
Таким чином, результати емпіричного дослідження дозволили констатувати, що розумова працездатність, яка є провідним показником активного функціонування стану психіки, що відображає основні її властивості: увагу, сприймання, мислення, пам'ять тощо, є необхідною умовою соціально-психологічної адаптації та сприяє ефективному життєздійсненню особистості в професійній сфері.
Джерела та література:
- Кальниш В. В. К вопросу об определении понятий «работоспособность» и «трудоспособность» [Текст] / В. В. Кальниш // Оригінальні статті. – 2009. – №1(17). – С. 13-22.
- Налчаджян А. А. Социально-психическаяадаптацияличности (формы, механизмы и стратегии) / А. А. Налчаджян. – Ереван: Издательство АН Армянской ССР, 1988. – 189 с.
- Рубчевский К. В. Социализация личности: интериоризация и социальная адаптация [Текст] / К. В. Рубчевский // Общественные науки и современность. – 2003. – N3. – С.147-151.
