Інноваційні тенденції ХХІ століття та вимоги міжнародних політико-управлінських стандартів змушують нашу державу посилювати реформаційні процеси у всіх гілках влади. Реструктуризації піддається і виконавча влада для здійснення адекватного вимогам часу державного управління. Реформаційні нововведення стосуються не лише базових професійно-компетентісних вимог, а й морально-етичних та ціннісних засад демократично-орієнтованої діяльності працівників органів виконавчої влади.
Особливість трудової діяльності у цій сфері полягає у тому, що представники державних органів влади повинні не лише втілювати прописані у законодавстві та задекларовані у суспільній моралі цінності у своїй поведінці, а й бути зразком для населення і транслювати та поширювати як державні, так і індивідуальні базові аксіоелементи у різні прошарки суспільства [1; 2].
Індивідуальна ієрархічно-структурована система цінностей державного службовця виступає невід’ємним компонентом загальноорганізаційної аксіосистеми в органах виконавчої влади. Зміст індивідуальної аксіосистеми, ієрархія елементів, специфіка інтерпретації власних аксіологічних інтенцій державними службовцями детермінують особливості їх взаємодії з органом виконавчої влади у розрізі доступності реалізації основних особистісних цінностей у професійній діяльності.
Саме тому актуальною є потреба конкретизації ступеня диференціації індивідуальних цінностей державних службовців з точки зору їх важливості та можливості і доступності реалізації в обраній сфері діяльності. Вибірку дослідження склали 68 працівників місцевих органів виконавчої влади, які мають статус державних службовців. У ролі діагностичного інструментарію ми використали методику «Рейтинг ціннісно-потребових орієнтацій персоналу» [3].
Під час аналізу отриманих результатів нами було виявлено певний дисонанс між показниками важливості цінності та можливостями для її реалізації в діяльності працівників місцевих державних адміністрацій. Зокрема, 24 % запропонованих цінностей характеризуються значною невідповідністю за позиціями їх високої значущості, проте невеликою кількістю можливостей для їх реалізації, що, водночас, детермінує високий рівень психічної напруги у держслужбовців в місцевих органах виконавчої влади. Тобто, ці аксіоелементи є дуже актуальними для респондентів, проте рівень їх доступності критично низький (серед них: впевненість у благополуччі та забезпеченості сім’ї, матеріальний достаток та задоволеність фінансовим станом, міра співпадіння особистих та службових інтересів тощо) (рис.1).
Рис.1. Співвідношення рейтингу важливості та доступності цінностей у діяльності працівників місцевих державних адміністрацій
Примітка: послідовний перелік цінностей подано у [3,618‒620].
Серед запропонованих аксіоелементів 36 % цінностей характеризуються високим ступенем співпадіння за позиціями їх важливості та доступності. Переважна більшість серед них – так звані пріоритетні цінності: благополуччя у сімейних відносинах, високі результати роботи, задоволеність професією, статусом у суспільстві тощо. Решта 40 % запропонованих індивідуальних цінностей для більшості респондентів є неактуальними (невисокі рейтинги важливості) та ситуативно-значущими, оскільки потреба у них невисока, а шляхів їх задоволення достатньо (високі рейтинги доступності). Серед них: комфортні умови праці, задоволеність престижністю, наявність авторитету серед вищого керівництва тощо.
Також, за результатами проведеного опитування, ми можемо конкретизувати і різного рівня психічну напругу, що детермінується невідповідністю між особистісними аксіологічними домаганнями та можливостями реальної їх реалізації під час професійної діяльності в органах виконавчої влади (рис. 2).
Рис. 2. Співвідношення цінностей з різними рівнями психічної напруги
Як бачимо, індивідуальних цінностей, потреба в реалізації яких детермінує високий та підвищений рівень психічного дискомфорту у суб’єкта дії, небагато (лише 8 % та 12 % відповідно). До них належать: впевненість у благополуччі і забезпеченості сім’ї у теперішньому та майбутньому, матеріальний достаток та задоволеність фінансовим станом, захищеність у соціальному середовищі, турбота про власне здоров’я та здоров’я членів своєї сім’ї. Цей факт, власне, і демонструє нам назрівання ціннісного конфлікту між індивідуальною та організаційною аксіосвідомістю. Державні службовці, здійснюючи професійну діяльність у місцевих органах виконавчої влади, орієнтуються більше на реалізацію так званих особистісно-термінальних цінностей, серед яких домінує фінансовий результат діяльності. Водночас, система організаційних цінностей основну увагу акцентує на тих інструментальних аксіоелементах, які сприяють ефективній поточній діяльності та гармонійним взаємовідносинам у колективі та із зовнішнім середовищем.
Так звані ситуаційні цінності складають 36 % тих аксіологічних елементів, які формують незначну психічну напругу та спричинюють задовільний ціннісний стан у суб’єкта дії. Оскільки ситуаційні цінності не мають єдиної постійної ваги та залежать від поточних обставин та домінуючих потреб особистості, то психічна напруга, що ними обумовлена, балансує між комфортним та дискомфортним станом. Цінності, реалізація яких у просторі діяльності місцевих державних адміністрацій не викликає у індивідів деструктивних переживань, формують більшість серед решти аксіологічних елементів (44 %). Тобто, чим менш важлива цінність для індивіда, тим менше проблем виникає з її реалізацією у вибраній трудовій діяльності і навпаки.
Водночас, загально-групові показники демонструють, що 37,5 % респондентів перебувають у задовільно-аксіологічному психічному стані, решта 62,5 % характеризуються загальним підвищенням ціннісного дискомфорту, який обумовлюється відсутністю можливостей для реалізації базових особистісних цінностей в органах виконавчої влади. Респондентів, що перебувають у комфортному або високо-дискомфортному психічному стані не виявлено.
Отож, створення можливостей для досягнення індивідуальних цілей у професійній діяльності, відсутність психічної напруги під час реалізації ключових особистісних ціннісних орієнтирів конструктивно впливає на рівень компетентності, інноваційності у діяльності державної служби та обумовлює високу якість обслуговування громадян – споживачів державних послуг.
Джерела та література:
- Пашко Л. А. Людські ресурси у сфері державного управління: теоретико-методологічні засади оцінювання: монографія / Л. А. Пашко. – К. : НАДУ. – 2005. – 236 с.
- Козаков В. М. Соціально-ціннісні засади державного управління в Україні : монографія / В. М. Козаков. – К. : НАДУ. – 2007. – 284 с.
- Практическая психодиагностика. Методики и тесты : учеб. пособие / ред.-сост. Д. Я. Райгородский. – Самара : Изд. дом «БАХРАХ-М», 2001. – С.618‒620
